Кілька жахливих фактів про людські жертвоприношення, від давніх часів до наших днів

Жертвоприношення альбіносів

Альбінізм – це генетичне захворювання, яке погіршує нормальну пігментацію шкіри й уражає понад 200 000 танзанійців. Їх називають «музунгу», що перекладається з суахілі як «біла людина», або «зеру зеру», що означає «привид».

Це явище не обмежується Танзанією, звісно, воно поширене всюди. Але в Африці на альбіносів влаштовують справжнє полювання.

Частини тіл альбіносів використовуються для приготування «мути» або зілля. Люди зі світлим кольором обличчя, як вважається, роблять «мути» сильнішим. Вважається, що якщо частину тіла альбіноса розрізати, поки жертва ще жива, то підвищений біль збільшує силу зілля.

Помилкове переконання в тому, що частини тіла нещасних мають магічну силу, змусило тисячі альбіносів у цих секторах африканського континенту ховатися, боячись за своє життя. Продаж плоті став кривавим бізнесом, а ціна розчленованого трупа доходить до 75 000 доларів США. Багаті покупці використовують частини тіл як талісмани, які повинні принести їм багатство й удачу.

Люди з альбінізмом у Танзанії не тільки жорстоко понівечені та замучені, але багато з них також убиті або поховані живцем разом із померлими вождями племен, щоб не залишати їх на самоті в могилі.

 

Джошуа Мілтон Блахі: голий канібал

Ліберія – це країна в Африці, що пережила довгі роки громадянських заворушень. Країна перебувала у громадянській війні через низку політичних причин, і це призвело до появи кількох груп ополченців, які боролися за захист своїх інтересів. Не секрет, що чаклунство та забобони оточували такі угруповання. Джошуа Мілтон Блахі, так звали їхнього воєначальника, вважав, що вихід на поле бою без одягу якимось чином зробить його куленепробивним. Але цим його божевілля не закінчилося – він також віддавався багатьом формам людських жертвоприношень. Він був відомим людожером і їв військовополонених, повільно обсмажуючи їх на відкритому вогні або кип’ятячи плоть. Більше того, він вірив, що поїдання сердець дітей зробить його хоробрішим, тому щоразу, коли його армія здійснювала набіги на село, він викрадав дітей, щоб «відібрати» їхні серця.  

Каменування до смерті перелюбників в Ірані

Каменування є визнаною формою страти відповідно до Кримінального кодексу Ірану, який ґрунтується на ісламському праві. Враховуючи, що в Корані не йдеться про побиття камінням як про передбачений метод страти, ця практика знаходить свою законність у спірному тлумаченні законів шаріату, які мусульмани вважають Божим законом.

То як здійснюється забивання камінням? Після того, як засудженого, а точніше засуджену (у переважній більшості випадків таким чином карають жінок), загортають у білу тканину з голови до ніг і закопують у яму по груди, їй у голову починають кидати каміння, поки вона не помре. У статті 104 Кримінального кодексу Ірану конкретно сказано, що відповідні камені для здійснення вбивства «не повинні бути достатньо великими, щоб убити людину одним або двома ударами; вони також не повинні бути настільки малими, щоб їх не можна було визначити як каміння».

Однією з найвідоміших справ є справа Сакине Мохаммаді Ештіані, 43-річної матері двох дітей, яка була засуджена за подружню зраду іранським судом і приречена на смертну кару шляхом забивання камінням у 2006 році. Її діти звернулися до міжнародного суду, і це призвело до численних дипломатичних конфліктів між урядом Ірану та главами деяких західних держав. У результаті її страту було перенесено на невизначений термін.

 

Житель Бангладеш, якого було обезголовлено робітниками

У березні 2010 року власники цегельного заводу в Бангладеш були стурбовані тим, що цегла втрачає свій затребуваний червонуватий відтінок, тому вони вирішили проконсультуватися з чаклуном.

Віщун припустив, що цегельному заводу потрібне «людське жертвоприношення». Тому власники наказали чотирьом своїм робітникам убити одного з колег. Жертва, 26-річний чоловік, був убитий, а його голову спекли в печі. Звісно, четверо робітників, власники та чаклун були заарештовані та притягнуті до відповідальності за вбивство.

Фермери, які вбили дівчинку і видалили її печінку, щоб забезпечити кращий урожай

У жовтні 2011 року Лаліта Таті, 7-річна індійська дівчинка, була вбита двома фермерами, які вирізали її печінку й принесли її в жертву в ритуалі жертвоприношення, щоб забезпечити кращий урожай. Місцева міфологія стверджує, що якщо принесена в жертву людина молодша за 12 років, то урожай буде процвітати.

Однак розкаяні фермери написали батькові Лаліти, нібито сповідуючись і пропонуючи грошову компенсацію за втрату його доньки. Звісно, племінні вбивці були притягнуті до відповідальності за цей злочин.

Дівчина в Оклахомі, яку ледь не принесли в жертву, щоб врятувати світ під час прильоту комети Галлея (1910)

Можливо, найзагадковіша історія, що збереглася після проходження комети Галлея в 1910 році, стосується випадку з дівчиною, яку хотіли принести в жертву, щоб врятувати світ, коли комета зіштовхнеться із Землею. Шерифи прибули якраз вчасно, щоб запобігти жертвоприношенню дівчини групою божевільних американців, які називали себе «обраними послідовниками».  

Індійське подружжя, яке викрало й пожертвувало дитину, щоб народити сина (2003)

Мадан і Мурті Сімару, подружня пара з Уттар-Прадеша, Індія, відчайдушно хотіли сина, але їм це не вдавалося. Тому вони вирішили відвідати тантричного гуру. На жаль, результат цього візиту навряд чи міг бути більш шокуючим. Гуру сказав, що вони повинні викрасти хлопчика й принести його в жертву на березі річки.

Діючи за вказівкою тантрика, подружжя влаштувало викрадення Мону Кумара, 6-річного сусіда. Потім вони понівечили та вбили хлопчика на березі каналу. Пан Сімару нібито завершив ритуал плодючості, омившись кров’ю дитини. У подружжя вже була дочка, але, як і багато інших пар у цьому суспільстві, де домінують чоловіки, вони прагнули сина, який би доглядав за ними в старості та носив їхнє прізвище. Подружжя було заарештовано разом із братом пані Сімару, який також брав участь у викраденні.

 

Індіанці, які принесли в жертву хлопчика, щоб заспокоїти землетруси в Чилі (1960)

У 1960 році в Чилі стався найпотужніший землетрус в історії. Внаслідок нього на узбережжя Чилі обрушилося руйнівне цунамі, яке забрало життя тисяч людей і знищило багато будинків і майна. Це землетрус стало відомим як Велике чилійське землетрус і спричинило страхи та спекуляції серед народу Чилі щодо його причин. Вони дійшли висновку, що Бог моря розгнівався на них, і тому вирішили принести йому жертву.

Вони вибрали п’ятирічного хлопчика й принесли його в жертву найжахливішим чином: відрізали йому руки й ноги й посадили його на кіл на пляжі, зверненого обличчям до моря, щоб вода заспокоїлася.

Хуан Паньян і Хуан Хосе Паинекур (дідусь жертви) були звинувачені в злочині та зізналися, але пізніше відмовилися від своїх слів і були звільнені через два роки. Суддя постановив, що учасники цих подій «діяли без вільної волі, керуючись непереборною природною силою предків».

 

Жертвоприношення у будівництві

Одна з найжахливіших практик людства – це звичай ховати людей у фундамент будівлі, щоб зміцнити її. Ця практика здійснювалася в окремих частинах Азії, Європи та Америки. Люди вірили, що чим більше будівля, тим більшою має бути жертва. Жертви були різні – від кількох тварин до десятків тисяч людей.

Трупи людей і тварин були знайдені в основі руїн палаців і мегаспоруд. Вважається, що дві тисячі немовлят у Китаї були продані Росії як людські жертви для успішного завершення будівництва Сибірської залізниці. Їх купували у бідних людей за низькою ціною, продавали росіянам, а потім закопували у дорожнє полотно, щоб зміцнити його.

Людські жертвоприношення ацтеків

Ацтеки вважали, що жертвоприношення необхідні для того, щоб сонце рухалося. У них була величезна пірамідальна структура зі східцями, які вели на вершину, де був жертовний стіл. Жертв приковували до столу, виривали їм серце й приносили в жертву сонцю. Потім тіло скидали вниз по сходах до аплодувального натовпу. Від тіл позбавлялися не менш диким способом – годували тварин, вішали на дерева й стовпи як трофеї, а деякі займалися канібалізмом.    

Жертвоприношення дітей у Карфагені

Жертвоприношення дітей були дуже поширені в давніх культурах, люди вірили, що діти мають невинні душі й тому були прийнятною формою жертви своїм богам. У карфагенян була жертовна яма з вогнем, куди дітей кидали їхні батьки. Але часто батьки купували дітей у сусідніх бідних племен або забирали дітей своїх слуг, а потім приносили їх у жертву замість власних нащадків.

 

Жертвоприношення у воронках Майя

Відомо, що майя здійснювали різноманітні ритуальні жертвоприношення. Вони вірили, що воронки та сеноти — це портали в підземний світ, і щоб умилостивити духів мертвих, приносили їм жертви. Майя вважали, що якщо не задобрити духів, то ті пошлють на них посухи, хвороби та нашестя лих.

Тому вони скидали людей у воронки, хоча деякі стрибали туди добровільно. Було знайдено безліч воронок, усіяних тисячами людських кісток, що є явним свідченням масштабності цих релігійних жертвоприношень.